Освітній омбудсмен пояснив особливості роботи інклюзивно-ресурсних центрів

Інклюзивно-ресурсні центри мають взаємодіяти з різними фахівцями та батьками дітей, щоб забезпечити дотримання прав останніх. Про особливості взаємодії ІРЦ із закладами освіти, закладами охорони здоров’я, батьками та органами влади розповів освітній омбудсмен Сергій Горбачов.

Згідно з даними Офісу омбудсмена, за останні 5 років кількість дітей з особливими освітніми потребами в Україні зросла:

• майже у 2,5 раза в закладах дошкільної освіти: з 4 655 вихованців у 2019 році до 11 285 вихованців у 2024 році;
• більш як у 2 рази в закладах загальної середньої освіти: з 18 643 учнів з ООП у 2019 році до 40 354 учнів у 2024 році.

Наразі в Україні створені 711 інклюзивно-ресурсних центри. Згідно з пунктом 8 Положення про інклюзивно-ресурсний центр, під час своєї діяльності ІРЦ взаємодіють із:

• місцевими органами влади;
• органами місцевого самоврядування;
• закладами освіти;
• закладами охорони здоров’я;
• закладами соціального захисту населення;
• службами у справах дітей;
• громадськими організаціями тощо.

Взаємодія з закладами охорони здоров'я

Якщо дитина потребує не лише медичної допомоги, а й інших її видів, а також підтримки, медичні працівники мають спрямувати її та її батьків до ІРЦ. Те ж стосується і працівників психологічної служби.

Зі свого боку фахівці центрів також мають направляти батьків до лікарів, якщо вони помічають, що дитина має особливості, які вимагають фахової медичної допомоги. Однак, за словами освітнього омбудсмена, не завжди відбувається саме так.

Окрім того, як зазначив Сергій Горбачов, наразі немає чітких алгоритмів дій щодо таких перенаправлень. Наприклад, у Положенні про ІРЦ не визначено, як саме й за якими процедурами центри мають взаємодіяти з медичними закладами. Хоча, згідно з пунктом 10 Положення, ІРЦ можуть залучати додаткових фахівців у разі потреби.

Взаємодія із закладами освіти

Заклади освіти іноді мають складнощі з розумінням того, як діяти у ситуаціях, які виходять за межі нормотипових. Зокрема представники адміністрації та педагоги не завжди знають, як перенаправити дитину або до кого звернутися, якщо їм потрібна додаткова підтримка. З іншого боку, школи й дитячі садочки не мають можливості самостійно звертатися до інклюзивно-ресурсних центрів із проханням провести комплексну оцінку, яка може допомогти зрозуміти потреби дитини.

Однак, за словами освітнього омбудсмена, взаємодія між ІРЦ та закладами освіти є важливою в контексті організації інклюзивного навчання. Зокрема, фахівці центрів проводять комплексну оцінку, виїжджаючи в заклади освіти та збираючи там інформацію про дитину та її особливості, що відповідно, має бути узгоджено з керівництвом школи. Представники ІРЦ також консультуються з педагогами й зрештою надають рекомендації щодо:

• розроблення індивідуальної програми розвитку дитини;
• індивідуальної освітньої траєкторії;
• індивідуальної програми розвитку;
• необхідності модифікації/адаптації освітньої програми (навчальних предметів);
• особливостей організації освітнього середовища;
• надання психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг тощо (пункт 15 Положення).

Крім того, фахівці ІРЦ беруть участь у розробленні індивідуальної програми та визначають потребу в асистенті учня та/або супроводі дитини в інклюзивному класі (групі). А також допомагають організовувати відповідний освітній процес і надають методичну допомогу педагогам закладів освіти та/або допомагають у залученні додаткових спеціалістів (пункти 8 та 38 Положення).

Крім того, фахівці інклюзивно-ресурсних центрів можуть долучатися до проведення засідань психолого-педагогічного консиліуму в спеціальних закладах загальної середньої освіти (пункт 8 Положення).

Проте, як зазначили в Офісі освітнього омбудсмена, часто заклади освіти й батьки не готові прийняти та врахувати рекомендації ІРЦ. А порушення комунікації шкодить як дитині, так і роботі фахівців.

Взаємодія з органами влади

У випадку виявлення складних життєвих обставин та/або ризику для життя і здоров’я дитини, фахівці ІРЦ зобов’язані проінформувати про це службу у справах дітей за місцем проживання дитини й територіальний підрозділ Національної поліції (пункт 10 Положення).

У Законі України «Про соціальні послуги», зокрема, також визначені базові соціальні послуги, окремі з яких можуть надаватися дітям з осообливими освітніми потребами:

• супровід під час інклюзивного навчання;
• переклад жестовою мовою;
• соціальний супровід;
• фізичний супровід осіб з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату та пересуваються на кріслах колісних, порушення зору;
• підтримане проживання;
• соціальна адаптація.

Так фахівці ІРЦ можуть надати представникам органів влади пропозиції щодо удосконалення своєї діяльності (пункт 10 Положення). Однак, як зазначили в Офісі освітнього омбудсмена, там часто відмовляються виділяти на додаткові кошти з місцевого бюджету.

Тому, на думку освітнього омбудсмена, наразі актуальним було б узгодити питання взаємодії працівників ІРЦ з усіма сторонами, залученими державою до надання підтримки дітям з особливими освітніми потребами та роботи з ними. Це б сприяло більш ефективній підтримці та супроводу дітей.