Євангеліє від Мазепи та схожість Лівану з Україною: дипломат Ігор Осташ розповів про дослідження Агатангела Кримського
-
-
>
-
>
-
>
854
До Волинського національного університету імені Лесі Українки прибув дипломат, колишній Надзвичайний і Повноважний Посол України в Лівані Ігор Осташ. На зустрічі з керівним і викладацьким складом та студентами він розповідав про власні дослідження про особу Агатангела Кримського та його працю.
Своїми результатами та планами на подальшу дослідницьку роботу Ігор Осташ поділився 19 березня. Захід відвідала кореспондентка Район.Освіта.
Ігор Осташ розповів, що вивчення постаті Агатангела Кримського є його певною місією життя. У власному життєписі та біографії сходознавця, дипломат знаходить подібні обставини: Кримський і Осташ були вченими секретарями Української академії наук, обоє кілька років жили у Лівані. Тому він поставив собі за мету працювати задля повернення імені Агатангела Кримського.
«Я думаю, що Агатангела Кримського, на жаль, дуже недооцінили в Україні. Нещодавно я був автором колективного листа прем'єр-міністру України стосовно вшанування пам'яті цього історика. Уявіть собі: у Звенигородці є будинок, до якого Кримський часто повертався, а зараз це тільки чотири стіни. Будинок згорів, його відбудували, але залишили у такому стані на 30 років», – сказав Ігор Осташ.
Він додав, що «русскій мір» вбив історика двічі. Спершу його знищив режим, коли у 1942 році старого, майже незрячого Агатангела Кримського вивезли в Кустанай на смерть. А коли побачили, що його ім’я живе, нібито реабілітували честь письменника й почали видавати його твори. Втім із них було вилучено абсолютно все, що стосувалося українського чи національного прояву.
«Коли я почав готуватися до посади Надзвичайного і Повноважного Посла, я розумів, що у культурній дипломатії буду базуватися на постатях, які знайшли ключі до арабського світу. Виявилося, що близькосхідними землями пройшов Василь Григорович-Барський, який у 1720-30-х роках описав історію Лівану, Сирії, Палестини. А ще Агатангел Кримський, який майже два роки прожив у Лівані. Він написав історію арабської літератури, історію Персії, Туреччини, створював підручники», – розповів він.
Посол вирішив перевірити: скільки ж видано творів української літератури арабською мовою? З’ясувалося, що зовсім мало, враховуючи, що майже 450 мільйонів людей читає арабською. Тому впродовж чотирьох років на посаді посла, Ігор Остиш сприяв арабськомовному виданню творів письменників, серед яких Григорій Скоровода, Василь Стус, Леся Українка та, звісно, Агатангел Кримський. Їх перекладав Імадеддін Раеф.
«Чому я полюбив Імадеддіна Раефа, як перекладача? Бо його поезію араби сприймають як власну, як щось знайоме. Звісно, поезія це універсальна мова… Араби часто після прочитання віршів у перекладі Раефа казали: о це щось з наших творів? Настільки йому вдається емоційно і точно перекладати наших письменників», – зазначив Ігор Осташ.
Другий проєкт, над яким працює дипломат, це поширення виданих творів у електронному форматі. У каталозі електронної бібліотеки з’явиться й робота авторства Ігоря Осташа «Український Ліван». Книга присвячена історії українсько-ліванських взаємин, і є екранізованою. Гість показав присутнім фрагменти з однойменного відеопроєкту.
Один з епізодів присвячений перебуванню Агатангела Кримського у Бейруті, де він вивчав арабську мову, історію та літературу. Дослідник жив у небагатому районі Рунаїв, любив прогулюватися біля палаців родини Сурсок, відвідував православну церкву.
У Бейруті Кримський пробув цілу зиму і писав про щоденне життя місцевих мешканців. Завдяки його текстам, араби змогли зрозуміти як жили їх предки. Сходознавець порівнював звичаї ліванців з українцями. Перші також носили шаровари, але ті були чорного кольору, коли в Україні популярними були білі шаровари, любив церковний православний арабський спів, а також двір монастиря Святого Іоанна, природу якого порівнював із садом Києво-Печерської лаври.
Агатангел важко переносив ліванську зиму, бо проживав у будинку без вікон, у так званій альтанці, й мусив закривати отвори у стінах рядном. Свою найбільшу проблему про перебування у Бейруті дослідник описав у листі до родини. Вона полягала у тому, що протягом двох років Агатангел назбирав чимало книг.
Спочатку вони розміщувалися на підлозі, потім гора книг виросла до вікон, потім – до стелі й він турбувався, як набуту бібліотеку перевезти в Україну. Усе ж йому вдалося виконати свій задум, а більшість з тих книжок наразі знаходяться у Національній бібліотеці України імені Володимира Вернадського.
У Лівані Агатангел Кримський знайшов реліквію, що існує всього у трьох екземплярах, які знаходяться у Лондоні, Парижі та Москві. Це видання про подорож Патріарха Антіохійської Православної церкви Макарія до Москви та Києва. Його написав син патріарха Павло Олевський. Як зазначив, Ігор Осташ, мандрівник з величезною любов’ю описав Україну, називаючи її раєм.
«Цю книгу має прочитати кожен українець. Автор описував у що одягнені люди, що їли, де молилися, які книги читали. Берете книгу і розумієте, що ми завжди недооцінюємо нашу рідну Україну, але патріарх Макарій зміг побачити її красу», – промовив дипломат.
Ще одна реліквія, про яку писав Кримський, це Євангеліє, видане арабською мовою в 1708 році за кошти Івана Мазепи. Священна книга була стиснута шкірою, золотом і коштувала 30 тисяч золотих монет. Сім сторінок відвели на панегірик гетьману, а на першій сторінці розмістили його герб.
Ігор Осташ пів року без успіху шукав Євангеліє у монастирях, бібліотеках, архівах Лівану, а згодом виявилося, що книга зберігалася у Києві у бібліотеці імені Вернадського. За словами дипломата, книгу ніхто не відкривав, до його експедиції. Факсимільні видання знайденого Євангелія він дарував президентам, а також ієрархам Антіохійської церкви.
«Агатангел Кримський був патріотом України номер один, бо сам не мав жодної крапельки української крові. Як писав Омелян Пріцак: він був найкращим кримським подарунком Україні», – підсумував Ігор Осташ.
На зустрічі також були представники Володимирського фахового педагогічного фахового коледжу імені Агатангела Кримського. Вони привезли з собою вироби студентів, присвячені сходознавцю: вишивки, графічні та живописні твори, писанки, витинанки, посуд. Делегація коледжу подарувала ректору ВНУ Анатолію Цьосю футболку з осучасненим портретом Агатангела Кримського, а Ігорю Осташу – монету номіналом 2 гривні.
«Спасибі Вам що компенсуєте те, що держава не робить або не має змоги робити, популяризуючи українську культуру, зокрема Волинь закордоном», – членкиня Наглядової ради ВНУ імені Лесі Українки Ірина Констанкевич.
«Волинь справді багата не лише своєю історією, а й людьми, які тут жили… Це не лише Леся Українка, Олена Пчілка, а і В’ячеслав Липинський та багато інших. Дуже добре, що наш університет активний, і ми працюємо над промоцією волинян через публікацію їх творів. Ми маємо розуміти важливість такого геніального творця, як Агатангел Кримський і дбати про його здобутки», – промовив ректор ВНУ.
Наприкінці учасники заходу зробили пам’ятне фото з гостями університету.
