Готуймося до Європи вже зараз: як українсько-бельгійська ініціатива сприяє євроінтеграції через освіту
1539 
Україна стрімко рухається до членства в ЄС, однак євроінтеграція – це не лише реформи на рівні уряду чи державних інституцій. До життя і роботи за європейськими стандартами має бути готове все суспільство.
«Йдеться про усвідомлення того, що у вашому житті відбудуться великі зміни», – каже економіст та депутат Брюссельського парламенту Олів’є Віллокс.
Саме з цього розуміння народилася Get ready for Europe – українсько-бельгійська ініціатива, яку Віллокс у 2025 році започаткував разом з Аліною Коханко, засновницею організації Ukrainian Voices RC у Брюсселі.
У її межах реалізовують програму, яка пояснює, як працює Європейський Союз та будують екосистему євроінтеграційних хабів в українських вишах. Основна ціль – зробити шлях інтеграції України до ЄС зрозумілим і практичним для громадян та інституцій.
З 4 по 9 травня в університетах Луцька, Києва, Житомира та Одеси пройшов «Європейський тиждень в Україні». Він стартував у Волинському національному університеті імені Лесі Українки. Студенти й викладачі у форматі дискусій з європейськими експертами розвінчували стереотипи про ЄС та ділилися своїми думками щодо переваг чи недоліків євроінтеграції.
Чому не варто чекати на завершення війни чи на офіційний вступ до союзу, а готуватися до цього вже, як освіта може стати ключовою галуззю для швидкої та вдумливої інтеграції України до ЄС та яких змін потребують освітні програми, щоб відповідати європейським стандартам – у розмовах із засновниками та амбасадорами ініціативи, міжнародними експертами та волинськими освітянами дізнавалася журналістка Район.Освіта.
У фокусі цілі, а не темпи євроінтеграції: про що ініціатива Get ready for Europe
Дід співзасновника проєкту Get ready for Europe, бельгійського економіста та політика Олів’є Віллокса – Альбер Коппе – був одним із тих, хто закладав підвалини для створення Європейського Союзу ще у 50-х. Тож ЄС він вважає чи не частиною свого ДНК.
Олів’є часто буває в Україні, й поміж захопленням стійкістю та самоорганізацією українців, він звернув увагу на те, що у суспільстві бракує публічної дискусії про вступ до ЄС.
«Звичайно, коли ти перебуваєш у такому лихолітті, ніхто не думає про майбутнє. Але якщо дискусії немає і ми розглядаємо лише один варіант, то, думаю, через 10-15 років ситуація буде незадовільною», – пояснює Віллокс.
Вступ до ЄС він порівнює зі шлюбом: треба знати, на що погоджуєшся, а отже скоригувати очікування обох сторін варто ще до офіційної «реєстрації стосунків». Щоб обирати цей шлях не через війну чи кризу, а з «правильних причин».
Так народилася ідея познайомити українців з ЄС та допомогти адаптуватися до європейських стандартів через ініціативу Get ready for Europe.
Як розповідає її співзасновниця Аліна Коханко, передумовою стало те, що уявлення багатьох українців про Європу часто базуються на досвіді перебування лише в окремих країнах. Утім ЄС функціонує на основі спільних принципів, політик і рекомендацій.
«Ми не популяризуємо Європу, а формуємо критичне мислення – що ми маємо перейняти та що можемо дати Європі», – наголошує вона.
Майданчиками для налагодження співпраці обрали провідні виші України.
«Якщо не пояснювати, що таке Європа, тим, хто навчає інших, то хто ж це робитиме?» – запитує Олів’є Віллокс.
Зрештою, поширювати знання про ЄС серед випадкових людей у тролейбусі, по перше, потребувало б великих фінансових витрат. А, по друге, створювало б ризик того, що меседж доведеться спрощувати настільки, що це може тільки поглибити упередження. Тому починати вирішили з верхівки освітньої системи.
«Європейський тиждень в Україні»: чому Луцьк став першим майданчиком для дискусій
Волинський національний університет імені Лесі Українки став першим вишем, з яким GR4EU підписали меморандум про співпрацю, і саме у Луцьку 4 травня стартувала академічна ініціатива «Європейський тиждень в Україні». Вона охопила також Київ, Житомир та Одесу, де студенти й викладачі отримали можливість у форматі діалогу поспілкуватися з європейськими експертами та отримати відповіді на свої запитання.
Перші «доповіді» майбутніх перекладачів і викладачів, що навчаються на факультеті іноземної філології Лесиного вишу, звучать дещо боязко і сухо. Студенти розповідають про те, що таке Європейська комісія, Європейський парламент чи Європейський суд з прав людини. Експерти ж провокують учасників до аналізу запитаннями, як-от: що на їхню думку має більшу вагу – Конституція певної країни чи Установчі договори ЄС, чи які можливості перед ними відкриє перспектива навчання в європейських країнах.
Опісля лекцій від фахівців молодь отримує шанс «відігратися» – поставити свої запитання лекторам, і користується ним охоче. Під час однієї з вправ Олів’є Віллокс просить чи не кожного з присутніх пригадати якийсь стереотип про ЄС і пояснює, що стоїть за ним насправді. Серед найпопулярніших, міфи про те, що обов’язковою умовою для вступу стане дозвіл одностатевих шлюбів чи перехід на євро. Жоден з яких не є правдою.
«Важливо те, що ми вже працюємо у режимі живої дискусії. Студенти підготовлені, вони володіють базовою інформацією про Європейський Союз. Це вже наступний крок: не інформаційна політика чи пропаганда, а робота з думкою. Кожен із них має своє уявлення про те, що таке євроінтеграція для України, і вони готові дискутувати стосовно своєї позиції з євроекспертами. Фідбек дуже позитивний», – каже деканка факультету іноземної філології Ірина Біскуб.
Олександр Лазука, випускник університету та радник міжфракційного об'єднання «Євроатлантична Україна» в Європарламенті, на власному прикладі знає, як європейські освітні стандарти впливають на подальший професійний шлях.
«Досвід міжнародного співробітництва, який є в університеті, та мій особистий досвід взаємодії з менторами з Канади, Німеччини, США, членами Корпусу миру дали мені відчуття того, що наближення до стандартів ЄС в освіті не лише у теорії, але й на практиці – неймовірно важливі. Це допомогло мені сформувати мою кар’єру», – пояснює він.
Пропозицію долучитися до команди GR4EU прийняв охоче, адже йдеться про підготовку фахівців, здатних працювати і в Україні, і за кордоном. На його думку, отримані знання й досвід допоможуть на шляху євроінтеграції України та її подальшого процвітання як члена ЄС.
Саме студенти стануть тим поколінням, яке відновлюватиме Україну після війни, однак варто не чекати на її завершення, а працювати вже. Олів’є Віллокс переконаний: таланти та розум є, потрібне лише розуміння європейського регулювання. Він радить також не зациклюватися на минулому, а будувати візію на майбутнє, ставити запитання: «Яке я, молодий студент, можу посісти місце в новому суспільстві завтра?», «Яким буде мій особистий внесок?»
«Коли я буваю в університетах, завжди рахую: скільки говорять про минуле, а скільки про майбутнє. Я люблю музеї – вони допомагають зрозуміти коріння держави, показати, чому вона є нацією. Але більше подобається, коли мене ведуть до лабораторій, просторів для досліджень, вивчення кібербезпеки – туди, де готуються до майбутнього», – каже бельгієць.
Як досвід інтеграції країн-партнерів може допомогти Україні
Щоб детальніше познайомити студентів з темою європейських регуляцій до України вперше приїхала юристка, засновниця EDPO (European Data Protection Office) Джейн Мерфі.
Канадійка за походженням, вона переїхала до Брюсселя 30 років тому й пригадує, що тоді дивилася на ЄС так само як і ті, хто перебуває на шляху до вступу.
«Думала: «О Боже, який він складний! Як з усім цим впоратися?» – пригадує вона.
Тепер її компанія дбає про те, щоб бізнеси могли впевнено розвиватися на європейському ринку та дотримувалися вимог європейських нормативних актів та директив, які постійно оновлюються. Такий шлях, на її думку, можуть обрати й українські студенти.
«Будь-яка українська компанія, що веде бізнес у ЄС, вже підпадає під дію цих регуляцій. Тому, якщо ви знайомі з ними й станете експертами в цьому, будете на крок попереду і досягнете великого успіху», – прогнозує Мерфі.
Вона також додає, що у контексті вступу до ЄС українці мають точно розуміти, чого вони очікують від нього, а громадяни ЄС – що означатиме цей крок для них.
«Міграція – це складна тема. ЄС – це ніби великий слон, який рухається дуже повільно. Тому у когось може виникати запитання: «Ми робимо це для України лише тому, що нам шкода їх, бо вони у стані війни?» Щоб забезпечити підтримку населення ЄС, треба пояснити їм позицію українців. Приміром, щодо корупції. Ми не можемо просто ходити навшпиньках і говорити: «Корупція – не проблема». Чи є вона досі? Чи була раніше, але вже ні? Не треба вважати якісь теми політично некоректними для обговорення», – пояснює експертка.
Вона також радить спілкуватися з представниками тих країн, які мали досвід вступу до ЄС, та переймати його, аби процес інтеграції був якомога плавнішим.
Саме цим досвідом, а також позитивними й негативними рішеннями в освітній сфері ділиться зі студентами засновниця та CEO освітньої консалтингової компанії Угне Якубаускайте-Аласевічене з Литви.
Утім, приклади якісної реалізації реформ вона не радить шукати на її Батьківщині. За її словами, литовський підхід фрагментований, адже там думали лише про перші кроки щодо змін, але не про те, що хочуть отримати в результаті.
«Фінансування без бачення не будує майбутнє – воно лише зберігає теперішнє», – каже вона.
Тож наголошує, що найважливіше – не диверсифікувати зусилля і знати, куди рухатися.
Вдалим прикладом освітньої реформи вона називає Естонію, де крок за кроком втілюють єдину стратегію, спрямовану на інновації.
«Одне з найважливіших питань, яке слід поставити собі: яким має бути випускник школи? Як він чи вона повинні виглядати після закінчення навчання? Відповівши на це питання, все інше в системі стане на своє місце», – пояснює вона.
Чому освітня реформа має залишати простір для ідентичності
Європа наразі теж переживає труднощі з кваліфікацією працівників, адже є великий розрив між тим, з якими навичками люди приходять на ринок праці, і тим, що справді потрібно роботодавцям.
Це виклик, який стоїть перед українською освітньою системою. Але оскільки вона і так перебуває в стані реформування, за словами Угне, у нас є всі шанси вчасно врахувати усі потрібні вимоги.
Серед усіх рівнів освіти найбільше ЄС здатний впливати саме на вищу. Одним із ключових інструментів зближення є Болонська система, та зокрема кредити ЄКТС. Вона діє і в Україні, однак литовська фахівчиня наголошує: те, що стоїть за цими кредитами теж має відповідати європейським стандартам.
На її думку, одним із завдань є спрощення системи переходу з одного університету до іншого. Вона має бути зрозумілою та адаптивною, а вимоги – скрізь однаковими. Це дозволить студентам у майбутньому вільно обирати місце навчання у різних країнах Європи.
«Я схиляюсь до скандинавського підходу, бо щиро вірю: кожен навчальний заклад має бути достатньо якісним для будь-якого учня чи студента. Не важливо – приватний він чи державний. Не важливо – у регіоні чи в столиці. Саме це є суттю скандинавської моделі – уніфікована система для всіх шкіл і університетів», – наводить приклад Якубаускайте.
Та головна порада від експертки звучить просто: не втрачайте себе. Важливо, щоб реформування освітніх програм залишало простір для культурних цінностей народу. До прикладу, для фінів зближення з природою є частиною ідентичності, тож діти під час навчання багато часу проводять надворі.
«Освіта в Іспанії та Португалії певною мірою побудована навколо сієсти. Не можна забувати про культурні речі. Саме вони роблять вас тим, хто ви є», – наголошує Угне.
Вона додає: іноді не потрібно вигадувати нічого нового й намагатися бути «найрозумнішим у кімнаті». Можна обрати якийсь з наявних підходів, який пасує ідентичності й просто спробувати.
Фото Олени РОЖІЙ
Читайте також:
- Еко
Україна – 34-та з 41: рейтинг лісистості країн Європи і що він означає для нас
- Еко
Україна долучається до міжнародної торгівлі вуглецевими скороченнями – уряд ухвалив нові правила
- Еко
Уряд оновив План України: 8,35 мільярда євро додаткової підтримки та жорсткіша прив'язка до вступу в ЄС
- Ратне
Підтримка переселенців у Ратнівській громаді: презентували благодійний проєкт за фінансування Німеччини
- Володимир
Експерт ПРООН проінспектував майбутній безбар’єрний маршрут у Володимирі