Зробили краще, ніж було: як відновили 12 українських шкіл, які постраждали від російських обстрілів та окупантів
-
-
>
-
>
-
>
ФОТО
2384
В Україні внаслідок російських обстрілів чи окупації ー пошкоджена кожна сьома школа. Понад 200 шкіл зруйновані повністю, ще більше ніж 1,6 тисячі зазнали ушкоджень. Це призводить до того, що українські школярі втрачають доступ до очного навчання. Такі дані озвучує Міністерство освіти і науки України.
У чому проблема?
Громадська організація «Центр інноваційної освіти «Про.Світ» за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства провела дослідження стану й аналізу потреб шкіл після окупації. За даними аналітичного звіту по цьому дослідженню, середня оцінка освітніх втрат, які понесли заклади середньої освіти внаслідок війни, ー 5,6 бала за десятибальною шкалою, де 1 ー заклад «зовсім не зазнав освітніх втрат», а 10 ー «зазнав освітніх втрат значною мірою».
Начальник управління освіти Чернігівської міської ради Василь Білогура підтвердив запит на відновлення очного навчання у школах свого міста. За його словами, сім’ї ще з літа 2022 року зрозуміли, що можна повернутися у рідну громаду та продовжувати там працювати. Але для цього необхідне забезпечення роботи шкіл та садочків.
«У квітні 2022 року в місті залишалися 17% школярів. Коли стало зрозуміло, що школи працюватимуть з 1 вересня, до міста відразу повернулися майже 69% учнів», ー розповідає Василь Білогура.
«Об’єднувати зусилля з партнерами задля відбудови цих закладів — надважливо, адже це про інвестиції в розвиток і освіту для дітей», — зауважує й міністр освіти і науки України Оксен Лісовий.
Віталій Селик, співзасновник волонтерської ініціативи «Сміливі відновлювати», теж зауважує, що дуже важливо відновлювати офлайн навчання саме зараз.
«Розмовляв з керівництвом Києво-Могилянської академії і вони кажуть, що дуже сильно впав рівень успішності дітей і їхньої соціалізації. Бо діти чотири роки навчаються по факту, не бачачи інших дітей, або мінімально їх бачачи. Спочатку два роки ковіду, потім два роки війни — це насправді дуже сильно впливає. Дуже важливо зараз повернути їх до школи. І це дуже важко у прифронтових районах, особливо, коли ти усвідомлюєш, що оновив можливість навчання дитини у підвалі. Просто страшна історія. Це те, чого не мало б бути, бо не могло бути. Але вже так сталося і ми маємо пристосовуватися до цього», — пояснив Віталій.
Яке рішення?
Відновлення навчання на деокупованих територіях є надзвичайно важливим та пріоритетним напрямком відбудови України, а здобутки громад та організацій, які це роблять, можуть слугувати цінним досвідом для тих регіонів, які ще знаходяться в тимчасовій окупації або готуються відновлювати навчання.
Як можна відновлювати школи під час війни, показала команда благодійного фонду «Сміливі». Вони відремонтували 12 пошкоджених закладів середньої освіти у трьох регіонах України — Чернігівській, Київській та Харківській областях.
Проєкт «Відбудова місцевих шкіл для стійкості» вдалося реалізувати в межах Шкільної ініціативи програми U-LEAD з Європою та за фінансової підтримки Служби зовнішньої політики Європейської Комісії (FPI EU).
«У цьому проєкті ми поєднуємо децентралізацію з великою потребою у відновленні освіти в найбільш постраждалих регіонах. Завдяки існуючій структурі U-LEAD ми можемо швидко надати підтримку широкому колу партнерів по всій країні. І ми вважаємо, що відбудова має починатися зі шкіл, тому що діти – це наше майбутнє», – каже директор Служби зовнішньополітичних інструментів Європейської Комісії Пітер Вагнер.
Як це працює?
Однією з гіпотез фонду«Сміливі» на початку проєкту була спроба налагодити взаємодію з різними сторонами. Адже у процесі відновлення важлива синергія усіх причетних: влади, громадського сектору, донорів, людей тощо.
По завершенню, «Сміливі» простежили, що в процесі відновлення готові в міру своїх можливостей «включатися» всі. Головне організувати цей процес та не просити більше, ніж може кожна зі сторін. Тоді все вийде.
«Всі ми розуміємо, що держава може багато, але це такий повільний, незграбний слон, який дуже довго намагається щось запустити в роботу. Він може щось упустити, наробити помилок, але при цьому він може дати потужну підтримку в довгостроковій перспективі. Є громади, які стали набагато сильнішими з початком децентралізації. І у цьому проєкті це дуже видно, що вони тепер схильні самостійно приймати рішення, схильні робити багато речей, яких раніше не було у громад, сіл і містечок. Це взаємодія з обласними органами влади, з волонтерами, бізнесом», – розповів співзасновник «Сміливих» Віталій Селик.
Читайте також: Кувати гаряче залізо до снаги: як жінки працюють на «чоловічій роботі» під час війни
Перед тим, як розпочати відновлення українських шкіл, «Сміливі» разом з партнерами проаналізували, що північ Київщини, Чернігівщина та Харківщина підходять для цього найкраще. Ці регіони були певний час в окупації й нині – деокуповані. Тож на цих територіях залишились школи, які були або окуповані – там могли перебувати російські військові, або ці школи знаходились на межі розмежування – страждали від обстрілів.
«Ми об’їхали більш як 25 шкіл в цих трьох областях, оцінили їхні пошкодження, оцінили можливості швидкого відновлення. Це був один із важливих факторів. Бо серед тих шкіл, які ми розглядали, були й школи, де треба було планувати набагато довші процеси з планування ремонту, безпосередньо з його ремонтом. Ми брали те, де можна швидко щось зробити – поремонтувати дах, поремонтувати коридори, класи, влаштувати цифрові навчальні центри у підвалах і ми бралися за такі об’єкти. Де ми розуміли, що ми можемо братися за такий об’єкт, наприклад в травні, і до вересня-жовтня він вже буде завершений», – пояснив свою стратегію Віталій Селик.
На весь процес «від А до Я» пішло близько пів року. Весна і початок літа – на планування і проведення тендерів. У середині літа волонтери фонду спільно з професійними будівельниками розпочали демонтажні й перші будівельні роботи. З перших шкіл виходили, починаючи з першого вересня і до початку листопада.
Залучали не тільки волонтерську, але й професійну силу, будівельників та архітекторів. Та попри це, все одно не вдалося спланувати все на 100%. На початку очікували, що вдасться зробити більше кабінетів, облаштувати більшою кількістю меблів, устаткувати ці школи. Але планували витрати весною, коли вартість робіт і матеріалів була одна, а згодом все здорожчало.
«В процесі ми зрозуміли, що все ж будівництво є будівництво. Виникає купа непередбачуваних деталей, і воно протягом процесу дорожчає на 10-30%, залежно від ситуації. Ми зрозуміли у цьому процесі, що навіть професійні архітектори, конструктори, інженери не можуть передбачити на 100% гвіздочок до гвіздочка, що буде потрібно. Ось, наприклад, коли ми запланували просто поремонтувати плиту перекриття, в яку було влучання ракети, але після її очистки виявилося, що пошкодження набагато більші, ніж ми бачили на початку. Відповідно її довелося замінювати. А це купа додаткових процесів», – пояснив Віталій.
Build Back Better
Відбудова усіх 12 шкіл відбувалася за ключовим принципом Build Back Better (Зробити краще, ніж було до цього). В межах проєкту відновили шість дахів, 140 дверей, 378 вікон, 45 приміщень, 925 точок електрики та сім туалетів.
У всіх підходах до шкіл, перед тим як починати, організація використовує принцип «зробити краще, ніж було до цього».
«Є багато донорів, які просто приїздять і фарбують стіни в умовно персиковий колір, ставлять пластикові вікна вищого класу енергоефективності й на тому зміни завершуються. Ми ж намагалися з кожною школою проговорити, як вони хочуть бачити майбутнє», – пояснив Віталій Селик.
У школах Київщини та Чернігівщини зробили прозорі двері. Це символізує відкритість школи, збільшує простір. Коридори стають світлішими.
«У всьому, що робить наша команда, ми спершу ставимо самі собі запитання: чи хотіли би ми ходити в такий простір, чи хотіли би ми навчатися у такій школі. Це дуже важливо – ставити себе на місце користувача», – каже Віталій.
«Сміливі» завжди запитують, що першочергово хотіли би бачити люди, які безпосередньо причетні до відбудови.
«Від фантастичного до реального, а ми подивимося, що ми зможемо зробити. Можна проговорити з дітьми, що б вони хотіли бачити. Плюс треба розуміти, що зараз багато дітей травмовані. В деяких школах ми робили терапевтичні куточки, такі зони, де діти можуть відпочити. Або встановлювали гойдалки прямо у холі школи», – розповів директор фонду.
Наразі у сімох із 12 шкіл вже відновили очне навчання. Зокрема, свої двері відкрили школи в Іванківській і Макарівській громадах Київської області та Мринській, Новобасанській, Ічнянській, Борзнянській громадах Чернігівської області, а також у Чернігові. Школи в Ізюмській, Роганській, Печенізькій, Балаклійській та Дергачівській громадах Харківської області продовжують працювати в змішаному форматі.
Школи на Харківщині в офлайн-форматах поки не працюють. Минулого року була інформація, що, можливо, влада дасть згоду в певних районах на відновлення навчання, але поки що майже по всій Харківщині є мораторій на проведення офлайн навчань. Проте, наприклад, в Ізюмі й Балаклії «Сміливі» облаштували в укриттях спільно з фондом SavED цифрові навчальні центри «Вулик», де діти можуть ходити, навчатися навіть під час тривог.
«Освітні центри – це така перша швидка допомога для відновлення освіти в громадах. Для дітей тут облаштовані місця для індивідуальної роботи та онлайн-навчання. Проводяться різноманітні активності у вільний від навчання час. Це справжній простір для дітей», – пояснила представниця savED Анна Пуцова.
Відновлення з глибинним сенсом
В історію, що у ХХІ сторіччі можна відновити школу за класичною, традиційною технологією хати-мазанки мало хто вірив, але це вдалося зробили в межах проєкту «Відбудова місцевих шкіл для стійкості». Лихачівський ліцей Мринської сільської ради на Чернігівщині побудували на початку ХХ століття за давньою українською методикою, але її пошкодили уламки російської ракети.
Відновлення школи у традиційній технології – це і є принцип Build Back Better – екологічність, традиційність і економність. Адже за словами Віталія Селика, не завжди потрібно використовувати дорожчі матеріали, щоб щось змінити.
«По-перше, ми оцінили економіку: щоб утеплити цю школу треба була одна сума, а обмазати її глиною – сума у вісім-десять разів менша, включаючи роботу, матеріали та інше. При тому на виході ми мали би отримати рівноцінне утеплення», – пояснив Віталій.
Команда проєкту спілкувалася з інженерами, які розуміються на мазанках і в сучасному утепленні. Вони запевнили, що глина, якою обмазували школу, має таку саму здатність теплозахисту, як і сучасні утеплювачі. Тож «Сміливі» вирішили ризикнути, отримавши згоду на таку інтервенцію й від донорів, програми U-Lead з Європою.
Для того, щоб зробити школу-мазанку правильно, запросили спеціаліста з традиційних технологій українського будівництва Миколу Степанця, який допоміг організувати процеси. Цікаво, що глину вдалося взяти автентичну – знайшли три місцеві родовища глини. Обрали найкраще. Влада громади посприяла та надала базову техніку.
Крім того, сам процес перемазування школи став залученням і волонтерів, і громади. Він об’єднав людей з громади та інших місць. У відновленні школи брали участь кілька іноземців, в тому числі Ентоні «Тонко» Ігнат – відомий канадський волонтер, який загинув після реалізації цього проєкту у вересні 2023 року, коли вони везли гуманітарну допомогу у прифронтові села під Бахмутом.
«Ми довго переконували місцеву громаду. Керівництво громади не відразу було готове до того, щоб довіритися і зробити в школі перемазування глиною. Але в один момент вони все ж таки погодились», – розповів Віталій Сеник.
Громадяни з села спершу спостерігали за процесом.
«На кшталт: хто в 21 столітті в селі хату обмазує мазанкою, такого вже давно не було і немає сенсу такого робити. Але за кілька днів вони зрозуміли, що приїхали люди, 40 людей з Києва, з інших міст, в тому числі й іноземці, і мажуть школу. І вони потрохи від недовіри самі почали залучатися. Спочатку розпитувати, потім трошки допомагати, потім все більше. І в якийсь момент понад 30 місцевих волонтерів теж працювали. Обмазування глиною – це перш за все про взаємоучасть», – зазначив Віталій.
Ініціаторкою відновлення школи стала її директорка і в минулому учениця Світлана Грош. Вона заповнила анкету, хоча зізнається, що не вірила, що відбудовою старої школи хтось зацікавиться.
«Спочатку нам нічого не обіцяли, в декілька етапів дивилися, обирали. Але все ж нашу школу вибрали для програми. От вже тоді повірили всі», – розповіла директорка.
Ще одним креативним задумом щодо відновлення школи став стінопис, дизайн якого спеціально розробила та намалювала художниця з Києва Софія Кандаурова. Вона зібрала традиційні вишиванки, подивилася на місцеві мотиви й виявилося, що в глибинці Чернігівщини дуже популярний виноград у вишитих сорочках і рушниках.
Тож саме цей елемент мисткиня й використала, поєднавши це з традиційними японськими мотивами. В результаті вона створила два мурали на фасаді школи.
У цьому процесі теж залучали місцевих мешканців. Художниця давала змогу долучатися до малювання дітям з села. Вечорами ж вона використовувала проєктор і показувала на стінах школи мультики. Цей процес перетворювався вже на щось більше, ніж просто будівництво.
Школа хоч і збудована за стародавньою технікою, всередині повністю сучасна та інклюзивна. Зробили пандус, невеличку доріжку, зупинку для шкільного автобуса, замінили дах та вікна, у приміщеннях вирівняли стелі. Крім того, встановили сучасне освітлення, пожежну та звукову сигналізації.
Читайте також: Дати шанс жити повноцінним життям: як ковельські протезисти та ортезисти ставлять на ноги після поранень та травм
Відбудова триває
Команда «Сміливих» не зупинятиметься на відбудові шкіл та планує кілька подібних ініціатив на Харківщині, Одещині та Миколаївщині. Зараз це у процесі розробки. Крім того, планують відновлювати не лише школи, але й дитячі садочки та будинки культури.
За словами директора фонду, це всі ті простори, які створюють середовище і ядро громади, які притягують до себе. Особливо вони хочуть звернути увагу на будинки культури – не просто відновити їх як будівлі, а переосмислити їхнє значення. Зробити громадські хаби.
«Відновлення – це не просто про цеглинки й фарбу, це про те, що всередині. Ми зараз знаходимось на етапі війни, де з одного боку ми маємо велике горе від того, що щодня вбивають українців, захисників, багато мирних жителів, руйнується багато осель, публічних закладів, але з іншого – це шанс зрозуміти, що в нас було зайве, що непотрібне», – каже чоловік.
Віталій Селик зауважує, що нині важливо переоцінити, для чого існує те чи інше село, чи та чи інша громада. Що треба зробити для того, щоб люди там були щасливі.
«Звісно, за роки бідності, радянський час, 90-ті, великою цінністю для людей стали гроші. Але ми живемо не для цього. Ми живемо заради зустрічей з друзями, заради емоцій, щасливих відчуттів з рідними, які ми хочемо потім згадувати. Про це і має бути відбудова», – каже Селик.
Відновлюємо для тих, хто залишається
«Сміливі відновлювати» — це волонтерська ініціатива з відновлення міст і сіл після вторгнення окупантів, яка у 2022 році перетворилася на Фонд «Сміливі». Важливою місією фонду є відновлення саме для тих, хто залишається.
«Ми відновлюємо для тих, хто має сміливість залишитись вдома або повернутися до свого спаленого дому, спаленої школи, відновити їх і продовжувати далі життя», – зауважує директор фонду.
Волонтерська спільнота«Сміливих» нині налічує понад дві тисячі волонтерів з різних куточків України та світу. В перші місяці комунікація відбувалася на рівні кількох чатиків: зібралися і поїхали.
З часом організація структурувалася та бюрократизувалася.
«У нас з’явилася CRM-ка, де ми, наприклад, можемо перевірити, який об’єкт ми робили, які волонтери були на ньому у ті дні, хто відповідав за це. Є підшиті фотографії. У нас протягом останнього року напрацьовані бізнес-процеси, коли ти чітко бачиш: кожен волонтер або працівник знає, що він має робити на тій чи іншій стадії», – розповідає Віталій.
Нині в організації відпрацьовані чіткі алгоритми роботи: як має відбуватися робота з волонтерами, що має відбуватися, коли вони приїздять на об’єкт, які їм даються інструкції, які документи вони підписують.
«Якщо на початку ми просто збирали групи волонтерів, допомагали та організовували процеси, то зараз ми розуміємо, що волонтер має підписати угоду з нами. Ми як фонд маємо забезпечити захисним одягом, як мінімум жилеткою і рукавичками, інвентарем для роботи. Забезпечити логістику. Плюс організація вивезення сміття, плюс організація договору з власником цього приміщення. Ми від хаотичного волонтерства перейшли в управління цих процесів. Це з одного боку трішки ускладнює нашу організаційну роботу, але з іншого боку робить її прозорішою та простішою, зрозумілішою», – поділився досвідом Віталій.
Читайте також: Волинський поет Павло Коробчук став героєм благодійного «Сміливого календаря»
З іноземними волонтерами є окремий чат, де близько 450 учасників з різних куточків світу. Це волонтери з Канади, США, більшості країн Європи, Гонконгу, Австралії тощо. Зазвичай вони приїздять до України своїм коштом. У них є гроші, щоб орендувати кімнату або квартиру, самостійно харчуватися. «Сміливі» допомагають лише організувати весь цей побутовий процес і довезти до будівельного майданчика, де відбувається розбір завалів чи безпосередньо відбудова.
Приїздять як непрофесійні волонтери, які просто хочуть допомогти, як підсобники, так і професійні будівельники з 20-40-річним досвідом у будівництві, інжинірингу. І вони безпосередньо готові надавати вже свої професійні послуги.
За словами директора фонду, у цьому існує й нюанс у відмінностях специфіки роботи, традицій у різних країнах. Відрізняються матеріали, якими користуються, інструменти, стилі роботи.
«В нас неодноразово були непорозуміння між українськими та іноземними будівельниками про те, як краще працювати. Але ми намагаємося це все згладжувати, щоб вони знаходили між собою спільноточки. При цьому ми розуміємо, що якщо ми займаємось якоюсь безпосередньою відбудовою та ремонтами – окрім професійного будівельника-іноземця має бути й наш майстер-будівельник, який зможе зробити так, що робота усіх буде якомога якіснішою і кращою», – пояснив Віталій Селик.
Директор фонду каже, що зараз є дуже багато запитів щодо допомоги, адже постраждало надзвичайно багато як соціальних закладів, так і приватних будівель. І, звісно, є донори, які готові допомагати в тих чи інших ситуаціях.
«Ми отримуємо запити від громад, особисто від людей, що їм треба саме така допомога – і знаходимось у такому собі постійному пошуці. Звертатися можна через сайт Підмога – pidmoha.gov.ua Під ці запити ми вже шукаємо донорів, які готові допомогти. Крім того, ми маємо ще напрям приватного фандрейзингу, намагаємося шукати ресурси у приватних осіб, компаній, які теж готові допомогти у відбудові», — пояснив Віталій.
Їхній фонд намагається акцентуватися на тому, щоб першочергово допомогу на відбудову знаходити за кордоном.
«Наша філософія така: нехай українські донати йдуть на підтримку ЗСУ, а закордонні благодійники, які не завжди готові підтримувати військових, допомагають відбудові. Ми в активному пошуці, використовуючи всі можливості», — каже чоловік.
Волонтери ініціативи їздять на толоки в Київській, Харківській, Херсонській та інших областях, розбирають завали, ремонтують пошкоджені житлові будинки та соціальні установи, щоб повертати життя, яке зруйнувала війна.
Розбирання завалів та відбудова – не єдиний напрям «Сміливих відновлювати». Команда також займається збором та розповсюдженням гуманітарної допомоги, ремонтує та передає вживані велосипеди з Європи для суспільних потреб громад тощо.
***
Ми створили цей матеріал як учасник Мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
