Світ демократії митрополита Шептицького

Цей текст є спробою авторського осмислення засад демократії в умовах війни в Україні із акцентом на принцип «позитивної суми» (win-win), пропонований Андреєм Шептицьким, коли йдеться про активне партнерство усіх членів громади для гармонійного співіснування соціуму та економічний розвиток знизу.

 Демократію визнають єдиною формою правління, яка сумісна із правами людини та захищає їх. Тому вона видається доволі привабливою для людей у різних куточках планети. 

Свобода слова, совісті, вираження та дій, права людини, повага до життя як найвищої цінності, прозорі вибори органів влади на різних рівнях, свобода мирних зібрань, діяльність громадських організацій, мирне врегулювання суперечностей – це далеко не повний перелік того, що передбачає демократія. 

До неї навряд можна прийти, якщо не приділяти належну увагу якісній освіті, розвитку громадянського суспільства, не наголошувати постійно на важливості та унікальності кожного життя й не культивувати права людини.

Демократичний лад дає змогу кожному громадянину та громадянці проявити свій потенціал, жити наукою, винаходами, пізнанням сутності людини, бути істотою розсудливою, мислячою, благородною та миролюбною.

Так можна трактувати демократію, якби ми жили в ідеальному світі, де люди не борються кровопролитно за ресурси, ідеї, де є повага до життя як базової цінності.

Однак, моя країна уже кілька років ціною життів своїх громадян та громадянок намагається захистити своє право називатися демократичною. 

У 2019 році у «Видавництві Старого Лева» вийшла книга Мирослава Мариновича «Митрополит Андрей Шептицький і принцип «Позитивної суми» із передмовою Андріана Сливоцького. У книзі викладений ґрунтовний аналіз проповідницької спадщини митрополита Андрея Шептицького із позиції її відповідності або невідповідності методологічному принципу «позитивної суми» або «win-win». Мирослав Маринович не лише аналізує бачення цього принципу митрополитом Андреєм Шептицьким, але й розмірковує про його вплив на майбутнє України та світу.

У цьому тексті є кілька цитат, які слушно характеризують поточну ситуацію в Україні та є цікавими з огляду на те, як працює і може працювати принцип «позитивної суми» в умовах функціонування демократичного ладу. 

Пропоную ознайомитися із деякими тезами. 

«Виявилося, що нинішні втілення принципу «позитивної суми» (win-win) – конструкція Європейського союзу, а відтак і дотеперішні схеми євроатлантичної колективної безпеки – перестали задовільняти країн-учасниць ЄС, а також США. Проте рефлекторність мислення зіграла з народами поганий жарт. Спершу вони висунули вотум недовіри тим конкретним утілення принципу «позитивної суми», які сьогодні стали надмірно бюрократичними. Але згодом в азарті ідеологічної боротьби «золоту середину» було перейдено, і недовіру перенесли на принцип «позитивної суми» як такий. Відтак центральна теза цього принципу – а саме, що від співпраці виграють усі учасники, – перестає бути аксіомою: її тепер знову треба доводити».

Принцип «позитивної суми» можна застосувати, аналізуючи різні аспекти життя держави: економічний, соціальний, культурний, політичний загалом. Глибший аналіз цього принципу може стати цікавим для розуміння того, чи зможе вистояти Україна під час війни і як їй трасформуватися та відновитися після.

Андрей Шептицький на зламі 19 та 20 століть фіксував значну ціннісну трансформацію різних державотворчих процесів та розуміння й цінності демократичних позицій, зокрема. 

Він міркував, що серед можливих відповідей – маємо справу лише з тимчасовим затемненням європейського духу, яке викликане догматизацією та істеблішментизацією ліберального флангу. 

Бо як зазначає у своїй книзі Мирослав Маринович «гарантії безпеки, що їх надавав нинішній варіант ЄС, схоже, перестали задовольняти національні європейські держави. Ось чому і стався цей «зрив у нульову смугу», яка одвіку дає відчуття (хай і фактично ілюзорне) більшої захищеності. Цей відступ буде тимчасовим і врешті-решт приведе до перезавантаження ліберального флангу, якщо він буде спроможний піти ad fonts (лат. – «до джерел») – тобто зачерпнути із духовних джерел європейської цивілізації».

Мирослав Маринович зі своєю книгою. Фото: РІСУ

Перспективною ціннісною демократичною платформою є гідність, справедливість, вибір на користь добра. Українці активно відстоювали це під час Євромайдану і роблять досі в ході війни. 

«Щоб правильно сформулювати національну стратегію України, нам слід зрозуміти, за якими принципами є майбутнє, а які – лише наслідок тимчасового «збою», скороминуще відхилення від правильної норми. Зрозуміти це важливо, бо політичний уклад у світі неминуче зазнає змін відповідно до глибоких ціннісних змін. Адже те, що ми бачимо на поверхні – себто на політичному рівні, є лише проекцією того, що відбувається на рівні глибинних ціннісних платформ», – йдеться у книзі далі. 

Отже, на рівні глибинних цінностей, щоб зберегти дійсну демократичну практику державотворення Україні належить вистояти, вціліти та спробувати активно імплементувати в свою політичну систему принцип «позитивної суми».

У теорії залагодження конфліктів «Обов’язковою передумовою надійного залагодження конфлікту є врахування інтересів кожного учасника». Як це можливо реалізувати у випадку збройної агресії, анексії чужих територій, ракетних атак на цивільну інфраструктуру, численні вбивства та катування мирного населення, відповісти складно.

Очевидно, приклад України вимагає переосмислення ролі агресорів, жертв, можливості відстоювати власні позиції, коли спеціально створені для захисту прав та свобод організації на світовому рівні не працюють.

Війна в Україні сьогодні – демонстрація того, якій агресії піддаються демократичні суспільні устої. І перемога України може стати демонстрацією того, що авторитаризм може бути подоланий, а право на самовизначення все ж не просто слова.

Певні відповіді можна знайти, аналізуючи книгу Мирослава Мариновича «Митрополит Андрей Шептицький і принцип «Позитивної суми» із передмовою Андріана Сливоцького.

Читаймо!