Зацікавити дітей у селі: на Острожчині діє освітній простір «Back to ViLlaGe»
-
-
>
-
>
-
>
3062
Пшенична жуйка, обмолот зернових культур, доїння корів, відпочинок на ліжках із сіна – так проводять час діти з міста на фермерських канікулах у сільському освітньому просторі на Острожчині.
Подібні історії цілком можуть стати основою сюжету для книги чи кіно про успішну українську жінку. Героїня після переїзду з міста до села, не сумувала, що їй доведеться стати фермеркою, а думала, як можна тут застосувати свій фах психологині. Як це вдалося, бачила кореспондентка Район.Освіта.
Тепер у селі Почапки, що входить до складу Острозької територіальної громади, діє унікальний для України освітній проєкт – «Back to ViLlaGe» для дітей 9-13 років. Заснувала його Ольга Клочко, переїхавши після одруження у село до свого чоловіка-фермера.
«Довгий час живу в сільській місцевості, працюю у школі психологинею. Усвідомлювала, що в селі можливостей менше, ніж у місті, а мені так хотілося розвитку. Думала, чим може бути цікаве та корисне село та мої професійні вміння, зокрема, для міських дітей», – розповідає Ольга.
Під час онлайн-консультацій, які проводить психологиня, часто із батьками обговорювали, що дедалі менше дітей мають родичів у селі, уявляють, як тут живуть люди, проводять канікули у бабусь та дідусів так, як це пам’ятає покоління людей, яким зараз за 35.
Із цих розмов та роздумів народився проєкт «Back to ViLlaGe». Це про безтурботний веселий час, фізичну активність, перебування на природі, контакт із тваринами. Останній пункт – ключовий у проєкті.
Це доволі хороша терапія, – переконує засновниця простору, особливо у цей складний час, адже влітку 2022 року серед учасників були діти військовослужбовців та ВПО, а вони потребують особливої уваги та супроводу.
Поруч з освітнім простором, де перебувають його учасники, розміщені маленькі тварини: поросята, кроленята, качата, курчата. Діти усе літо мають змогу бавитися з ними, вивчати процеси їхньої життєдіяльності, доглядати, навіть спостерігати за процесом народження малечі.
«Я завчасно спаровую кролицю, діти спостерігають як кроленята народжуються, як вони зростають. Також ми вивчаємо походження різних продуктів. На першому етапі проєкту помітила, що діти з міста не мають уявлення, звідки береться, наприклад, молоко. Часто впевнені, що молоко десь у супермаркеті чи на заводі з’являється, а сир та сметана – то взагалі загадка для них», – ділиться спостереженнями жінка.
Діти ходять на поле, дивляться, як випасають корів, пробують добувати молоко, вчаться доїти корову. Для багатьох стає відкриттям, що молоко дають тварини. Теоретично діти про це знають з уроків біології. Але побачити це на власні очі – значно цікавіше.
Кумедно, коли дитина, показуючи на корову, здивовано каже: «Ого, невже молоко із супермаркету теж звідси?»
Значна частина освітнього проєкту спрямована на вивчення походження продуктів.
До війни їздили на маленьку приватну сироварню. Люди показували своє мінівиробництво різних сирів, демонстрували, як виготовляють моцарелу, як роблять закваску. Діти самі мали змогу спробувати відкинути сир, дивилися, як відходить сметана, як знежирюється молоко – відстежували всі процеси виготовлення кисломолочної продукції із можливістю дегустації.
«У воєнний час ми не мали змоги їздити, тому запрошували виробників до нас. Дітям показували процес виготовлення кефіру, сиру, сметани, вершків, дію різних заквасок. Для багатьох ставало відкриттям те, що сир можна виготовити вдома із кислого молока», – розповідає пані Оля.
Досліджували також походження хліба, спостерігали, як росте пшениця у полі.
Кожен таборовий заїзд бачить щось нове, бо впродовж літа рослина постійно змінюється.
«Прогулюючись, пробуємо пшеницю на смак. Пригадую, як у своєму дитинстві, робили жуйки із пережованої пшениці. Для міських дітей пшенична жуйка, яку вмочують у цукор, дивовижа», – додає авторка проєкту.
Розповідає, що діти дуже люблять все пробувати. Під час прогулянки полем, слухають розповіді про овес, як із нього можна зробити борошно, а потім вівсяне печиво. Постійно питають, чи можна його спробувати на смак. У таборі це дозволено, бо всі екскурсії проводять на екологічно чистих, не оброблених полях.
Інший заїзд може спостерігати, як відбувається обмолот пшениці.
«Ми їздили на тракторі, на причепі, дивилися за роботою комбайнів, як відбувається обмолочування, як зерно потрапляє у бункери», – ділиться засновниця.
Відвідували також приватну хлібопекарню у селі Розваж на Острожчині. Діти дивилися, як відбувається процес виготовлення борошна, розподіл його за сортами, їм пояснювали різницю між кожним сортом, демонстрували процес випікання хліба та запрошували дегустувати свіжий продукт.
Не обійшлося і без екскурсій до музеїв, Острозької академії.
Цьогоріч різних умільців більше запрошували до табору. Була майстриня, яка навчала дітей в'язати нитками пуфі. Вони виготовляли собі шарфи, які не хотіли знімати, бо це ж річ, виготовлена власноруч. Приїздила також майстриня-швачка. Цей майстер-клас запам’ятався надзвичайно, адже, окрім того, що діти навчилися шити, вони ще й виготовили власноруч сумку-шопер, яку забрали з собою додому.
Також у «Back to ViLlaGe» є цикл психологічних тренінгів. Зокрема, глинотерапія, як хороший спосіб профілактики тривожності, долання страхів. Робота із глиною доволі позитивний та цілющий процес. Діти виготовляють різні фігурки, які висушують та забирають із собою додому.
Виготовляли із дітьми ще й сирні кульки під керівництвом майстрині із сироварні. Влітку засолювали помідори та огірки, попередньо зібрані на грядках та помиті самими дітьми.
Кожного дня діти щось роблять власноруч, потім забирають вироби додому.
Вчилися також шити на машинці, плести браслети, малювали картини та готували прості страви, особливо дітям сподобалося складати бургери та хот-доги.
У проєкті діти опановують навики, які цілком можуть знадобитися у житті. Це певне буквальне засвоєння життєвих компетенцій.
«Влітку миємося в літньому душі, перемо вручну. Я показую дітям, як це робиться, а далі вони самі, як можуть, так перуть свої речі, а потім сушать їх на вулиці. Батьків, звісно, усіх попереджаємо про це, щоб дітям давали простіші речі. До війни була учасниця, яка всі три заїзди була з нами. Мама потім розповідала, яка була здивована, коли побачила, як дочка вийшла із ванни із мискою, в якій була її випрана білизна», – розповідає Ольга.
Учасники проєкту живуть у сільській школі, сплять на унікальних ліжках із тюків сіна.
«Скошуємо величезний шкільний стадіон, висушуємо траву, тюкуємо, готуємо матраси та постіль і так робимо запашні ліжка. Мені здається, таке навряд десь можна спробувати», – додає засновниця.
Ще одне відкриття для міських мешканців – це вирощування зелені на своєму підвіконні. Так діти дізнаються, що мікрогрін – це не просто щось принесе із магазину.
Багато дітей повертаються у табір на новий сезон. Були діти, які влітку постійно перебували у проєкті попри повторювані елементи програми. За запитом батьків організовували згодом й осінній етап.
Орендували фазенду біля лісу в Житомирській області, дещо змінивши концепцію. Вперше цього року провели зимовий етап поблизу Рівного, спрямувавши його на роботу із тривожністю, корекцію страхів, діагностику та розвиток професійних схильностей. Темою весняного етапу стане робота з підлітковою агресією.
Функціонує освітній простір коштом батьків, хоча організаторка постійно шукає й інші можливості для розвитку проєкту.
Склад учасників майже не змінюється. Діти, які спробували літній сезон, далі повертаються знову і знову, адже психологічна атмосфера тут особлива.
Більшість дітей у проєкті вперше відпочивають без батьків. Вік учасників – 9-13 років, хоча бували й менші, це обумовлюють індивідуально із батьками.
Коли діти приїздять, із ними погоджують правила перебування, серед яких пропонують відмову від гаджетів. Виняток – вечірній дзвінок батькам.
Проєкт уже об’єднав дітей із понад 15 міст України. Були учасники з Одеси, Полтави, Києва, Вишневого, Тернополя, Житомира, Луцька, Острога, Рівного, Львова та інших.
«Тішуся, адже можу показати дітям, що у селі теж дуже цікаво та розвивально. Пишаюся, що маю змогу реалізовувати надважливу справу» – резюмує засновниця проєкту «Back to ViLlaGe» Ольга Клочко.
У публікації використані фото із архіву засновниці освітнього простору «Back to ViLlaGe».
