Відмова від радянщини й самостійність учнів: як може змінитися українська старша школа

Українську старшу школу готують до змін. У профільному міністерстві кажуть, що остаточно її реформують до 2030-2040 років. А поки в української системи освіти є серйозна проблема з тим, що вона зберігає в собі дуже багато рис радянської.

Частина предметів розпорошені, чим створюють додаткове навантаження для старшокласників. Дається взнаки й відсутність права вибору учнями хоча б частини предметів, які вони хотіли б вивчати.

Та все ж, українські вчителі напрацювали свій унікальний досвід, притаманний Україні, а структурованим запровадженням цих ідей стала Нова українська школа.

Журналістка Район. Освіта поспілкувалася із Сергієм Горбачовим – першим освітнім омбудсменом України, членом Колегії Міністерства освіти і науки України про те, які зміни потрібні українській старшій школі, та як змінився підхід до учнів у Новій українській школі (НУШ), яка є одним із євроінтеграційних пріоритетів Міністерства освіти і науки України.

Освіта поєднує в собі дві протилежні речі

Для того, аби говорити про старшу школу, потрібно звернутися до самого розуміння поняття освіта. Сергій Горбачов каже, що вона є доволі інерційною, оскільки поєднує в собі дві речі, які є діалектично протилежними.

«З одного боку освіта має бути консервативною, традиційною, оскільки має на меті передати культурний код нації, досвід попередніх поколінь, і в цьому сенсі освіта зберігає власне ідентичність суспільства. Якщо освіта відмовиться від цієї функції, то суспільство просто зникне як таке, зникне й сама нація», – каже освітянин.

Сергій Горбачов

З іншого боку, освіта має бути інноваційною, гнучко реагувати на виклики життя, підлаштовуватися, відгукуватися. Ця суперечність, діалектика – невід’ємна сутність освіти. Питання полягає у тому, де саме лежить точка балансу між традиційним і інноваційним, це є предметом дуже палких дискусій у суспільстві.

У старшій школі потрібно видалити другорядні речі, які є несуттєвими

Зміни у старшій українській школі потрібні. Сергій Горбачов вважає, що в Україні потрібно переглянути, не як організований навчальний матеріал, а власне шкільні предмети, які пропонують опанувати здобувачам освіти на рівні стандартів та навчальної програми.

«Щодо старшої школи, то я глибоко переконаний, що нам потрібно переглянути зміст інформації, видалити другорядні речі, які не є суттєвими», – звертає увагу освітній омбудсмен.

У багатьох освітніх системах організація освітнього процесу на різних рівнях освіти дуже відрізняється. У старшій школі профілізація, тобто вибір молодою людиною, чим їй займатися, що вивчати – це вже її вибір. В української системи освіти є серйозна проблема з тим, що вона зберігає в собі багато рис радянської,  частина предметів розпорошені.

«Насправді шкільний предмет – це лише частинка дещо штучно виокремленого із загальної картини світу, знань. І те, як ми впорядкуємо розподіл оцього великого масиву інформації про навколишній світ, цілісну його картину, об’єднується у шкільну програму», – пояснює Горбачов.

Те, що ми бачимо в Україні та в інших освітніх системах – це різні підходи до розподілу цієї інформації й до її обсягу. Наприклад, те, що українська система освіти у старшій школі не дає можливості молодим людям обирати чим їм займатися, які заняття відвідувати, є наслідком радянської системи, коли хтось нагорі визначав, як треба дитині навчатися, а молода людина мала слухняно виконувати те, що їй запропонували. Дуже мало можливостей для молодої людини самостійно обрати свій шлях.

Якщо дитину «не пресувати» змалечку, вона буде знати куди їй рухатися далі

Сергій Горбачов розповідає, що часто буває так, що дитину починають «затискати» ще в початковій школі. Відповідно, коли школярі в дев’ятому класі не знають, яку професію хотіли б обрати, дорослі розводять руками й кажуть, чому ж молода людина така інфантильна. 

А так стається тому, що їй не давали можливості усе попереднє життя бути самостійною. Оцей важкий, цивілізаційний вибір, на жаль, не всі у нас усвідомлюють.

«Наприклад, західні системи освіти дають набагато більше простору для розвитку особистості дитини. І тому дитині до 15 років, якщо її не «пресувати» змалечку, дати їй можливість шукати власні шляхи, помилятися, допомагати виправляти помилки, допомагати робити висновки, то тоді так молода людина буде цілком здатна зрозуміти, куди їй рухатися на цьому життєвому етапі», – впевнений Горбачов.

Освітянин переконаний, що у старшій школі потрібно переглянути зміст інформації, видалити другорядні речі, які не є суттєвими. Адже з такою величезною кількістю предметів дітей «фарширують» інформацією, яка є розпорошеною, і людина не має можливості отримати цілісну картину світу. Навантаження у старшій школі має бути, але ефективним.

«Для того, аби дитина змогла зробити вибір, потрібно їй пояснити суттєві речі про те, чим людина може займатися у сучасному світі. Важливо усвідомлювати, що професія, яку вона вибере, уже за 5-6 років може бути не актуальною, її потрібно буде змінювати або вдосконалювати. У сучасному світі людина змінює місце роботи в середньому кожні два роки, а напрям діяльності один раз на 5-6 років. Світ стрімко змінюється і деякі професії зникають, а нові з’являються», – пояснює Горбачов.

І додає, потрібно набути ґрунтовних базових знань і почати працювати в одному із напрямів, бути більш гнучкими. Не перевантажувати дітей інформацією, а навчати, аби вони вміли працювати з цією інформацією. Аби знали, де що знайти, і як цим скористатися.

Про обов’язкові навчальні курси й об’єднання уроків

На думку експерта, в Україні потрібно змінювати не кількість предметів, а підхід до обрання того інформаційного поля, яке буде цікавити молоду людину у 15 років. А як воно буде запаковане у навчальний курс або у шкільні предмети – це вже питання другорядне.

«Я вважаю, що навчальних, інтегрованих курсів має бути три обов’язкових: мовна галузь (рідна й іноземна мова, література), гуманітарна галузь (історія, суспільні науки), точні науки (математика). А далі хай молода людина обирає сама. Кількість курсів за вибором має бути чимала, але з обмеженням, бо неможливо осягнути одразу все», – каже Горбачов.

Він додає, що у старшому віці домашнє завдання і самостійна робота мають бути обов’язковими, адже без самоорганізації навчання неможливе.

Важливо, на думку освітянина, і об’єднувати уроки у старшій школі у більш тривалі періоди, адже перед кожним уроком йдуть організаційні моменти, де втрачається час  і часу на викладення теми залишається менше, ніж передбачено.

«В Україні урок триває 45 хвилин. На початку зазвичай з’ясовують організаційні моменти, тоді потрібно ввійти в урок – пояснити, чим ми займаємось, зробити вступ. Це усе займає від 5 до 10 хвилин. Якби заняття були розподілені на 90 хвилин (пару), то організаційні моменти займали б меншу пропорційну частину і ми мали б більше ефективного часу. Також час займає і перерва, доки вийшли, доки побігали, прийшли на урок і знову ж таки урок розпочинається не спочатку, бо організаційні моменти. Я за те, щоб об’єднувати уроки у більш довгі періоди, особливо для старшої школи», – каже Горбачов.

На запитання, чи можна об’єднати уроки в Україні відповідає: «Можна». Освітянин із багаторічним досвідом розповідає, що є приклади, коли уроки ставляться парами. 

Але проблема у тому, що предметів забагато. Їх неможливо усі скомпонувати у пари, з такою величезною кількістю дисциплін важко скласти розклад. Тому краще робити більш укрупнені блоки.

Нова українська школа і новинки на українських уроках

Концепція нової української школи, яка зараз запроваджена на рівні початкової освіти, полягає в тому, що у ній пропонують і намагаються якнайменше тиснути на дитину, але при цьому допомагати їй. Це суттєва відмінність від радянської системи.

«Дитина прийшла до школи, маю на увазі традиційну модель, їй одразу кажуть: не крутися, сиди тихо, склади руки… Тобто будь-якими способами вбивається самостійність і здатність людини ухвалювати власні рішення. Нова українська школа пропонує змінити цей підхід, і ці зміни я вже бачу. Звісно, що маленька дитина потребує певного спрямування з боку дорослого, але оцей люфт – можливість самостійних рішень – треба вже дитині давати й вчити, що помилятися це нормально. Без помилок немає розвитку, дорослішання, освіти. Саме усвідомлення і висновки з помилок і роблять нас досвідченими», – пояснює Горбачов.

Він також додає, що українські вчителі, аби вдосконалити навчальний план, використовують групові форми роботи учнів. Застосовують і технології, які дозволяють ефективніше використовувати час, задіювати більше дітей. Аби така практика прижилася, потрібно цей досвід просто розповсюджувати, узагальнювати.

«Власне, нова українська школа не є новою в сенсі методів, форм роботи. Бо дуже багато змістовних речей, які закладені в концепцію цієї школи, вже давно існують. Вона є узагальненням найкращого досвіду викладання українських вчителів. Він є структурованим і запропонованим до використання іншими вчителями, які раніше не вважали за потрібне його використовувати», – каже освітянин.

Сергій Горбачов розповідає, що українські освітяни постійно вивчають досвід закордонних систем освіти. І там знаходять дуже багато цікавого.

«Коли ми п’ять років тому писали книгу «Абетка для директора», то описували саме те, як побудувати якісну освіту у школі. Ми вивчили системи освіти майже у 30 країнах. І ми зрозуміли, що у нас є свій унікальний досвід, притаманний Україні, й потрібно цим користуватися. Нова українська школа є структурованим запровадженням таких ідей», – підсумовує експерт.

Грунт для змін старшої школи майже підготували й наразі в експертному середовищі триває обговорення концепції реформи, на яку так чекають. Процес тривалий і трудомісткий, адже на заваді стоять і стереотипи, які міцно засіли у суспільстві, і робота на місцях, аби чітко розуміти, що зміни потрібні.