Уроки історії в школі: нові навчальні програми та коментарі вчителів
-
-
>
-
>
-
>
3593
Напередодні нового навчального року Міністерство освіти і науки України оприлюднило нові модельні навчальні програми для учнів 7–9 класів Нової української школи. Серед них, зокрема, і програми інтегрованих курсів з історії України та світу.
Викладання історії в українських школах останнім часом спричиняє дискусії серед педагогів, освітніх експертів та батьків. Ці дискусії лише посилило повномасштабне вторгнення, адже, на думку освітян, належне знання історії необхідне, аби гідно будувати майбутнє незалежної України.
Редакція тематичного проєкту «Район.Освіта» спільно з «Новою українською школою» поспілкувалися з вчителями та освітніми експертками й дізналися про таке:
- чому важливість вивчення історії в школі зараз особливо актуальна;
- як оцінюють деякі вчителі оновлені модельні програми;
- що ще, крім змісту, на думку вчителів варто змінити.
«Знання й розуміння історичних процесів необхідні, аби планувати майбутнє»
Про те, що ґрунтовне вивчення історії – це не примха, а необхідність, говорить докторка історичних наук, популяризаторка української історії у світі Людмила Гриневич.
«Шкільна освіта повинна ґрунтуватися на підставі серйозного академічного наукового знання. Історію не можна політизувати, але її треба обережно і зважено аналізувати. Школярі мають розуміти цінність своєї держави, місця, де живуть, того, що мають», – наголошує Людмила Гриневич.
Із важливістю розуміння учнями історичних процесів згодна й директорка комунальної установи «Центр професійного розвитку педагогічних працівників» Рівного Мирослава Жовтан.
«Школярі не повинні бездумно засвоювати матеріал, не знаючи, як саме застосувати його на практиці. Знання і розуміння історичних процесів необхідні, аби планувати майбутнє», – додає пані Мирослава.
Зміни до модельних програм з історії, їхнє наповнення, вивчення війни росії проти України в новітніх академічних дослідах та оновлених навчальних програмах з історичних дисциплін обговорювали учасники Тринадцятого всеукраїнського методичного семінару для освітян «Нова українська школа: навчання/знання про Голодомор та інші геноциди» – «Шкільна історична освіта в часи російсько-української війни», який відбувся наприкінці травня 2023 року.
- Серед іншого, присутні обговорили вплив війни на демографічну ситуацію в Україні та можливість кваліфікувати збройну агресію російської федерації проти нашої країни як «геноцид», відповідно увівши це поняття до нових підручників з історії України.
- Також звертали увагу на методики вивчення історії, аби більше зацікавлювати дітей, використовувати сучасні технології.
- Натомість часто лунали й думки про те, що жоден штучний інтелект та модерні програми не можуть замінити живого контакту учителя й учня.
- Учасники семінару також ділилися своїми практиками й думками щодо викладання історії.
В оновлених програмах відчутний україноцентричний підхід, утім, зміст досі перевантажений
«У своїй роботі керуюся оновленою навчальною програмою з історії України та всесвітньої історії (6–9 класи) й (10–11 класи), та модельними навчальними програмами для НУШ (5, 6 класів) за новим Державним стандартом, які МОН затвердило у 2022 та 2023 роках. Тішить, що зміст навчальних програм змінюється і доповнюється, зважаючи на нові історіографічні напрацювання та контекст російсько-української війни», – ділиться думками освітянка – Олеся Одарич, учителька історії, вчителька-методистка ліцею № 19 у Рівному.
Пані Олеся додає, що програми, за якими вона працює з учнями, мають україноцентричний підхід. Змістові акценти розставлені на процесах державотворення в певні історичні періоди, увага сконцентрована на ідеях націєтворення, консолідації українського суспільства. Особливу увагу автори приділяють подіям новітньої історії XX та XXI століть.
«Наприклад, якщо говорити про сучасні події, то в програмі введені такі поняття, що росія та СРСР – це тоталітарні імперії. Визначено сутність імперського й тоталітарного режимів. Акцентують на геноцидних злочинах радянської влади. Ввели також новий розділ (17 годин) в 11-му класі – «Європейський вибір України й російсько-українська війна», – коментує вчителька.
Держстандартом базової середньої освіти визначено низку оновлених підходів у вивченні, оцінюванні результатів та організації освітнього процесу, зокрема, і перехід до інтегрованого навчання. Так, відбувається інтеграція курсів історії та громадянської освіти, історії України та світу тощо.
«При складанні програм автори постійно співпрацюють з учителями, враховують наші рекомендації та зауваги», – додає Олеся Одарич.
Втім, ще є достатньо питань, які потребують вирішення. Наприклад, завантаженість змісту навчання, особливо в старшій школі.
«Хотілося б, аби було більше годин для творчої роботи, екскурсій, дослідження. Бо кожен урок – це нова тема», – додає вчителька.
Дослідницька лабораторія та дискусійний клуб – нові пропозиції форматів
Учителька історії, що працює з пілотними класами НУШ, вчителька-методистка Рівненського ліцею № 18 Оксана Гриб останні програмні зміни коментує так.
«Важливо зазначити, що в модельних навчальних програмах визначено орієнтовну послідовність досягнення очікуваних результатів навчання учнів, зміст навчального предмета та види навчальної діяльності. Добре, що більшість модельних програм з історії мають інтегрований характер і передбачають автономію вчителя. У програмах містяться теми громадознавчого та правознавчого матеріалу. Тому уроки на інтегрованих курсах можуть бути подібні до дослідницької лабораторії чи дискусійного клубу, де кожний учень має змогу індивідуально чи в групі досліджувати суспільні та історичні явища і процеси, висловлювати власну позицію, ділитися власними враженнями та досвідом. Уроки-узагальнення пропонують проводити у формі проєктів. Це люблять учні, це спонукає їх до активної діяльності й творчості», – говорить пані Оксана.
Не змістом єдиним: про зменшення кількості учнів у класі
Своїми спостереженнями поділився і Сергій Шамара, директор Черкаської гімназії № 31.
«Ми всі гонимося за оптимізацією годин – чого залишити менше, чого треба більше… Але, як на мене, ми дивимося не туди. Я вважаю, що нам варто зменшити кількість учнів у класах і зробити це нормою. Якби в класі було 15 учнів, а не 25–30 (до речі, у нашій школі навіть є класи по 38 учнів), то вчитель історії й з 2 годинами викладання предмета на тиждень, ймовірно, впорався б із програмою. Зменшення учнів у класі дало б змогу вчителям різних дисциплін – не лише історії – краще розуміти запити учнів, зрозуміліше доносити матеріал, приділяти увагу тим, хто чогось не розуміє. Діти були б охоплені увагою, залучені в якісну, добре модеровану групову роботу. Збільшення годин певної дисципліни не завжди означає зростання якості її викладання. Бо працюючи з великою кількістю учнів не кожного можеш помітити, не кожному приділиш достатньо уваги», – говорить пан Сергій.
Зменшення кількості учнів у класі могло б вирішити й питання працевлаштування молоді. Хоча, звісно, це передбачатиме збільшення витрат на оплату праці педагогів.
«Втім, розмови про зміст програм також надзвичайно важливі. Та іноді технічний бік справи може принести більше користі», – міркує Сергій.
Щодо різних модельних програм, освітянин впевнений, що в цьому контексті конкуренція – це добре. І те, що вчителі можуть обрати різні методики, різні підходи до викладання та різні програми, – це нормальний процес. Також директор вважає, що фаховий вчитель може належно викладати й класичні, й інтегровані курси історії.
Екскурсії історичними місцями, відвідини музеїв, написання есе – ще декілька прийомів вивчення історії
Педагоги зауважують, що через війну діти стали більше цікавитися історією, їм важливо розуміти сучасний світ, причинно-наслідкові процеси в ньому.
У батьківських групах у соціальних мережах часто можна прочитати думку, що вивчення історії в українських школах надто теоретичне. Діти мусять зазубрювати дати, події, але не завжди мають уявлення про їхнє значення. Так, батьки наводять приклади форматів вивчення історії в інших країнах, куди через повномасштабне російське вторгнення переїхали українські учні та їхні рідні.
Наприклад, у Німеччині історичні теми вивчають не лише в аудиторії, а й під час відвідин музеїв, виставкових зал, екскурсій визначними місцями. Це дає змогу дитині емоційно відчути тему, мати власні асоціації. Втім, до такої практики вдаються і деякі українські педагоги. Сергій Шамара теж проводить для своїх учнів міські екскурсії. Вони цікаві не лише дітям, а й дорослим.
У школах Сполучених Штатів Америки, вивчення курсів історії супроводжується написанням учнями есе з власними міркуваннями про ту чи ту подію, роздумами про доцільність рішень історичних постатей.
Такі підходи дають змогу учням не просто вивчити, а проаналізувати, заглибитися в контекст історичних подій.
