«Все залежить від вихователів і вчителів»: українка про враження від італійської освіти

Тетяна Денисенко з початком повномасштабного вторгнення виїхала з двома дітьми за кордон.

Прихисток знайшла на невеликому хуторі в Італії, в місті Тродіка, що знаходиться в центральній частині країни. Зупинилась в сім’ї італійців, де жили й працювали її родичі. Тут діти жінки пішли до дитячого садка та початкової школи. 

Враженнями про італійські системи дошкільної та початкої шкільної освіти Тетяна поділилася із журналісткою «Район.Освіта».

На момент виїзду з України дітям Тетяни Денисенко: дочці Соломії та синові Максиму, – було чотири та шість років відповідно. Тобто треба було подумати про дитячий садок.

Тетяна Денисенко з дітьми

Допомогла землячка – Ірина Стисменець, яка підтримувала біженців з України.

Вона підказала, як влаштувати дітей в місцевий дитячий садок. Повністю взяла на себе їхнє оформлення. 

Згодом виявилося, що Ірина активно займається волонтерством – допомагає не лише тим, хто приїхав з України, а й збирає гуманітарну допомогу для фронту та постраждалих від війни земляків та землячок.

Вирішити питання із документами було нелегко, але право на доступ до системи державної освіти в Італії гарантується всім дітям, незалежно від їх національності, статусу та статусу їхніх батьків. 

Під час реєстрації італійці тричі зробили помилку в ідентифікаційному коді, тому процес оформлення у садочок розтягнувся в часі.

Перелік потрібних для влаштування у дитячий садок документів зазвичай залежить від законодавчих особливостей кожної комуни чи провінції. 

Серед основних документів:

• Підтвердження статусу біженця або особи, якій надано захист. Це можуть бути: рішення про надання притулку, дозвіл на перебування, карта перебування тощо.
• Документи, що підтверджують персональні дані: паспорт, свідоцтво про народження, медична картка тощо.
• Документи про стан здоров'я: медичні довідки, картки щеплень, довідки від конкретних лікарів, тощо.
• Фінансові документи: податкові декларації, трудові книжки, документи щодо отримання соціальної допомоги тощо.
• Документи, що підтверджують місце проживання: договори оренди, підтвердження власності на нерухомість, документи від комунальних служб тощо.
• Фотографії дитини.

«Багато що в садочку залежить від вихователів, а у нас вони були чуйні і хороші. В садочку було дуже багато іноземців, тому проблем із сприйняттям абсолютно не було», – каже Тетяна.

Сім'ї жінки, як біженцям, оформили безкоштовний проїзд в автобусі та безоплатне харчування.

У садочку харчують дітей лише раз, додатково обід можна брати з собою. В італійському садочку діти не сплять, мають багато різних ігрових активностей. Чимало уваги приділяють соціалізації, вчать дітей бути комунікабельними.

«Діти стосами приносили з садочка різні малюнки. Діти взагалі багато малювати, гралися. Моїм це дуже сподобалося», – ділиться співрозмовниця.

У Італії існує два типи дошкільних навчальних закладів: навчальні садки (для дітей віком від 3 до 6 років) та мальтії (для дітей від 1 до 3 років), які зазвичай знаходяться при навчальних садках.

Це суттєва відмінність від України, де система дошкільної освіти більш загальна. 

У Італії існує багато програм, які можуть використовуватися в дошкільних навчальних закладах. 

Наприклад, деякі навчальні садки працюють за методикою Монтессорі, інші – використовують програми для розвитку в дітей конкретних навичок.  

«Мені, як мамі, видається, що суттєвої різниці між дошкільною освітою в Україні та Італії нема, але багато залежить від позиції вчителів та вихователів, їхнього ставлення», – пояснює Тетяна.

Наприкінці року у дітей був випускний. Оскільки Соломія і Максим доволі добре вивчили мову, то вони активно брали у ньому участь: співали, танцювали.

Випускний в італійському садку – святкова подія, яка означає завершення дитячого садка і перехід до початкової школи. Це щасливий та важливий момент як для дітей, так і для їх батьків.

На випускному святі багато різних активностей.

Після завершення садка, старшого сина Тетяни Максима треба було влаштувати до школи. Знову постало питання документів, зокрема, підтвердження того, хто забиратиме дитину зі школи. 

Син Тетяни Денисенко

У першому класу дітей навчають базовим речами: читати, писати, рахувати. 

У класі навчаються 25-30 дітей, з якими працює вчитель (insegnante di classe). 

Вивчають вісім предметів. Це:

• Італійська мова.
• Математика.
• Декоративно-прикладне мистецтво.
• Фізична культура.
• Музика.
• Природознавство.
• Історія і географія.
• Іноземні мови.

«Заняття у школі розпочинаються рано, о 8 годині. Спершу синові було важко звикнути. Зі специфіки –  відсутність їдальні, тому давала перекус із дому. Уроки дуже довгі, а перерв майже немає», – говорить Тетяна.

Уроки у першому класі в Італії часто відбуваються у формі гри, під час якої діти активно залучаються до навчального процесу. Вчителі використовують різні методи навчання.

У першому класі також приділяється значна увага соціальному розвитку дитини. Діти навчаються працювати у команді, спілкуватися, розв'язувати конфлікти та розвивати свій емоційний інтелект.

«Нам не пощастило з однією вчителькою, яка була дуже вимогливою, постійно сварила дітей, мали кілька конфліктних ситуацій з нею. Наприклад, син забув якусь папку, то вона мені зробила зауваження. Нам пояснили, що так не має бути, просто ми потрапили саме на таку вчительку», – обурюється Тетяна.

Комунікацію з батьками підтримували щодня. На електронну пошту надсилали листи про те, що сьогодні робили, вивчали. 

Оцінок не ставили, а лише усно критикували. 

Тетяна розповідає, що у батьків коштів на навчання не просили,  лише на якісь мінімальні подарунки для вчителів.

Максим провчився в італійській школі пів року, паралельно навчався онлайн в українській.

Син Тетяни Денисенко

«Для мене італійська система освіти трохи складна, дуже насичена програма і щільне навантаження, до того ж шестиденний графік», – поділилася моя співрозмовниця. 

Цікаво, що під час заходів у дитячому садку чи школі батькам не дозволяють фотографувати своїх дітей. Це робить фотограф. Але батьки попередньо мають підписати згоду на це. 

Тому у тексті використані світлини героїні матеріалу, зроблені поза навчальними закладами.