Без батьківських чатиків і плати за харчування: як вчаться українці в естонських школах
-
-
>
-
>
-
>
3406
Естонська шкільна освіта вважається однією з найкращих за міжнародною системою оцінювання якості освіти PISA, де аналізують рівність доступу до шкільної освіти та її ефективність.
Якість естонської шкільної освіти оцінила і волинянка Мирослава, яка разом з дітьми виїхала з Луцька до Талліна після початку повномасштабної війни.
Мирослава поділилася з журналісткою Район.Освіта враженнями про початкову школу в Естонії.
Досвід українських батьків
В Естонії молодшому синові Мирослави Станіславові виповнилось сім років і хлопчик пішов у перший клас до таллінської школи. Старша донька закінчила школу у Луцьку, тож, Мирослава має змогу порівняти початкову освіту в Україні та Естонії.
Двомовна Естонія
«Естонія – двомовна країна, тут всі вільно спілкуються не тільки естонською, а й англійською. На телебаченні англомовні фільми та мультики транслюють без дубляжу, тільки з естонськими субтитрами. Також є великий прошарок російськомовних естонців – вихідці і нащадки вихідців з радянських країн. Вони народжуються в Естонії, ходять в російськомовні садочки, потім в російськомовні школи і ніяк не можуть вивчити естонську мову. Але, відповідно до законів Естонії, з наступного навчального року всі школи країни переходитимуть тільки на естонську мову викладання», – ділиться Мирослава.
У Естонії базова освіта з першого по дев’ятий клас є обов’язковою для всіх дітей, незалежно від громадянства. Загальноосвітні державні та муніципальні школи навчають дітей безкоштовно.
«Школа Свободи» для українців
У 2022 році у Таллінні створили дві школи для українських біженців. В одній навчають дітей з 1 по 7 клас, а для підлітків – є «Школа Свободи», яка користується неабияким попитом.
Але чимало українських батьків, серед яких Мирослава, обрали звичайні естонські школи.
«Від україномовної школи довелось відмовитись, бо вона дуже незручно від нас розташована. Далеко добиратися, а до роботи мені їхати взагалі в інший бік. А ще там немає групи продовженого дня. Тож ми пішли в ту школу, яку обрав для нас департамент освіти – в найближчу за місцем нашого проживання», – говорить моя співбесідниця.
Мігранти в естонській школі
Таллінська загальна середня школа (Tallinna Ühisgümnaasium), яку відвідує син Мирослави, суто естонська школа. Жінка зазначила, що не розглядала варіант відправити сина у російськомовну школу. Адже вивчення російської не сприятиме кращому розумінню естонської або англійської мов, якими користуються в Естонії.
У першому класі зі Станіславом навчаються ще двоє мігрантів: з Індії та Пакистану, всі інші учні – естонці. Загалом на три перших класи у школі вчиться п’ятеро українських дітей, їх розділили на різні класи.
«Це добре, що він один українець в класі, це провокує більш повне занурення в естонську мову. У нього не було інших шансів, окрім того, щоб заговорити естонською», – поділилась українка.
Володіння естонською – мета не тільки батьків українських школярів, а й естонського уряду.
«Наша школа найняла спеціального вчителя, який окремо для всіх мігрантів проводить заняття з естонської щодня. Моєму Стасові дуже подобається ця вчителька, вона не говорить російською, спілкується з дітьми лише естонською та англійською», – додає Мирослава.
Самостійні першокласники
Перше, що здивувало Мирославу, те, що вже у першому класі діти ходять до школи і зі школи без супроводу дорослих. Батьки приводять дітей на навчання лише перший тиждень, тож вже у вересні першокласники відвідують школу самостійно.
«Я пам’ятаю, як було зі старшою донькою у Луцьку – я її мала привести до школи зранку і забрати по закінченню уроків. Ледь не до четвертого класу я за нею ходила. А тут така традиція подекуди живе лише в російськомовних школах. В естонських – максимум тиждень батьки водять першокласників, а далі вони ходять і повертаються самі», – каже жінка.
Із самостійністю першокласника пов’язані курйозні випадки. Одного разу хлопчик після фізкультури не повернувся до навчання. Поки переодягався, всі пішли на урок, а він подумав, що треба вже додому. І пішов просто посеред навчального дня. Вчителі дитину не шукають, але обов'язково пишуть в електронний щоденник: «Був відсутній на уроці без поважної причини».
Електронна система замість батьківського чату
Єдиний спосіб контролювати дитину в школі – це електронна система для батьків та вчителів.
«У нас є електронна система, куди вчителі вносять всю інформацію: домашнє завдання, запізнення, напишуть, якщо пропустив урок або не хотів виконувати завдання. У цій же системі я можу написати електронного листа вчителям, щоб з’ясувати якісь деталі, чи пояснювальну записку про візит до лікаря чи пропуск навчального дня», – каже мама школяра.
Одного разу Мирослава побачила примітку в електронній системі сина: «Був відсутній на перших двох уроках». Жінка була точно впевнена, що Станіслав зайшов у школу, адже спостерігала за ним до дверей.
«Він ще надто малий, щоб ходити десь за гаражами. Та в нас тут і гаражів немає, адже ми в центрі міста. Написала листа вчительці, щоб дізнатись, де ж він був. Отримала відповідь: «Ми не знаємо». Сам Стас так мені і не пояснив, чому він не одразу пішов на уроки. Але, знаючи розсіяність своєї дитини, можу припустити, що він раптово чимось загрався і забув про час. У школі є така практика – дитина без настрою може не прийти на урок, залишитись у коридорі і це буде нормально. Дитина має право бути сумною і ніхто з вчителів не буде його розшукувати чи примушувати», – пояснила матір школяра.
Безпека дітей
Водночас питання безпеки дітей в Естонії на дуже високому рівні. Відповідальність несуть не лише батьки, а й усі містяни.
«Безпечне місто, безпечні водії, які зупиняють автівки на переходах ще до того, як пішохід ступив на проїжджу частину. Місто настільки безпечне, що діти ходять самостійно. Це для мене був шок. Я водила його перші два тижні, а зараз він вже добирається сам або ходить разом з однокласниками-сусідами», – поділилась Мирослава.
Без «крючечків» і «паличок»
Друге здивування – вивчення мови без прописів.
«У першому класі багато різних занять, діти читають, роблять поробки, вивчають математику і естонську мову, але без писанини «паличок» та «крючечків». Я була здивована, що мій син вже читає естонською, адже вдома ми не займались. Вочевидь, якщо навчився читати хоча б однією мовою (українською вміє), то й з іншими проблем не буде. Лише після першої чверті нам роздали зошити, в яких треба щось писати. При чому однакову увагу приділяють написанню як друкованих літер так і писаних», – розказала жінка.
Розпорядок дня
Уроки починаються о 8:00 (але різні школи роблять різний графік), зазвичай у першокласників чотири або п’ять уроків на день, які закінчуються об 11:55 та 12:55 відповідно. Після першого уроку велика перерва, під час якої діти снідають.
За харчування батьки не платять, це фінансується коштом міського бюджету.
Позашкільне життя складається з гуртків, екскурсій, відвідувань театрів та виставок.
Діти з першого класу вчаться естонської мови, математики, природознавтва, музики, займаються фізкультурою та малюванням. Є урок ритміки. Інші уроки чи предмети, якщо вони є, на розсуд і бажання самої школи. У тій, де вчиться Станіслав, як уже зазначалося, є 5 додаткових годин естонської мови на тиждень для іноземців та приємний бонус від адміністрації: урок української мови для біженців. Його веде вчителька з України, яка теж опинилася в Естонії після війни.
Заняття в позаурочний час
У школі, де навчається першокласник Станіслав, є група продовженого дня. Ця послуга коштує 1,60 євро за годину і скористатися нею можна лише до 16:00, а після цього часу дитина має йти додому. Харчування на групі продовженого дня, як і шкільні сніданки, безкоштовні і оплачуються з міського бюджету.
Син Мирослави відвідує гурток з робототехніки, займається плаванням у басейні та ходить на дзюдо. Робототехніку Стас вивчає в своїй школі після основних уроків, а басейн та дзюдо знаходиться на територіях окремих спортивних комплексів. Гуртки платні, робототехніка коштує 50 євро за чотири заняття, відвідування басейну обходиться Мирославі у 75 євро на місяць за заняття двічі на тиждень і стільки ж дзюдо.
«Естонія – маленька країна, але вона всіляко допомагає українцям інтегруватись в суспільство. Не тільки держава, а й роботодавці спонсорують курси естонської мови для таких співробітників, а школи – наймають вчителів дітям мігрантів. На соціальні виплати тут не прожити, тому треба працювати і оплачувати собі житло та особисті потреби», – пояснила Мирослава.
Не вистачає комунікації
З того, що найбільше не подобається українській матері в естонській школі, Мирослава назвала відсутність комунікації.
«Вчителька не комунікує з батьками особисто, немає ніяких батьківських чатів. Про те, що дитина запізнилась, або взагалі не прийшла на заняття, повідомляють в системі постфактум. Там же батьки отримають повідомлення про те, що дитина погано себе вела та, які оцінки отримала. Батьків до школи пускають неохоче, на вході довго розпитують, а потім вирішують – пускати чи ні. Не вистачає комунікації зі школою, знань про мою дитину. Дуже багато проблем з мовою. Я місяць розбиралася в естонських шкільних скороченнях, досі не розумію, як оцінюються знання в першому класі, листуємося англійською мовою, бо естонська ще важка мені в опануванні», – додала жінка.
Дитина – це людина, хоч і маленька
Серед переваг естонського підходу до навчання Мирослава відмітила турботу про ментальне здоров’я дитини, повагу до його почуттів.
«Якщо дитина сумна, у неї є право посумувати замість занять на уроках. Тут поважають людину, скільки би років їй не було. Дитина – це теж людина, хоч і маленька. І вона має право на прояви своїх емоцій. Малеча, яка лежить в істериці на вулиці, нікого не здивує. Ніхто не звинуватить батьків у поганому вихованні, якщо дитина істерить, навпаки - запропонують психологічну підтримку», – поділилась українка.
Додамо, що у Естонії зараз перебувають понад 60 тисяч українців, які приїхали після 24 лютого 2022 року. Із батьками до Естонії прибули майже 16 тисяч дітей, які пішли в естонські садочки та школи. Загальна кількість населення Естонії складає близько 1,3 мільйони осіб. Для порівняння: чисельність населення у Волинській області у 2020 році налічувала 1,03 мільйона осіб.
